Кішка кульгає на передню лапу: причини та лікування

Категорія Кішки

Зміст

Причини кульгавості
Методи лікування
Профілактика

Кішка кульгає на передню лапу: причини та лікування

Існує безліч причин, через які кіт може шкутильгати на передню лапу. При цьому видимі ознаки проблеми, на кшталт рани чи припухлості, присутні не завжди. Часто поставити діагноз може лише ветеринар за допомогою аналізів чи медичних інструментів. Господар здатний самостійно визначити такі проблеми з вираженими зовнішніми ознаками, як перелом, рана чи скалка. Лікування завжди повинен призначати лікар. Терапія, її інтенсивність та тривалість безпосередньо залежать від типу та тяжкості хвороби.

Причини кульгавості

Часто порушення функцій передніх кінцівок кішки відбувається через те, що господар настав їй на лапу, прищемив її або щось на неї впустив. Кульгавість деякий час зберігається без видимих пошкоджень або хворобливих відчуттів при дотику - таким чином тварина демонструє образу. Якщо інцидент не спричинив травми, нормальна хода та поведінка відновлюються через пару годин. За відсутності інших ознак, крім кульгавості, ветеринари радять почекати добу, забезпечивши тварині спокій та обмеживши його рухливість. Якщо проблема збереглася, необхідно звернутися до лікарні для встановлення діагнозу та вибору лікування.

Кішка кульгає на передню лапу: причини та лікування

Причинами кульгавості можуть бути:

Остеомієліт. Захворювання характеризується частковим руйнуванням кісткової тканини. Хвороба може розвинутися на будь-якій кінцівці і вражати особин молодше 2 років. Остеомієліт особливо властивий перським котам і заснованим на породі видам. Передбачається, що його провокують генетичні фактори.
Остеохондроз. Хромота розвивається через защемлення спинномозкових корінців, що виникло внаслідок порушення формування хрящової тканини. Хвороба властива старим кішкам. Залежно від тяжкості, вихованець може накульгувати або майже повністю втрачати контроль над передніми (задніми) кінцівками.
Ліктьова дисплазія. Захворювання вражає суглоби передніх лап. Воно зустрічається рідко та розвивається переважно у породистих особин. Одна з причин – неякісна селекція. Дисплазія може виявлятися у молодому віці (до 2-3 років) та передаватися у спадок.
Інфекційні захворювання. Однією з найпоширеніших причин є зараження кальцивірусом. Накульгування серед інших симптомів (жар, виразки в роті, загальна скутість) спостерігається на ранніх стадіях інфекції у кошенят і дорослих особин. Стан зберігається протягом 48-72 годин. Тяжкість кульгавості залежить від штаму вірусу та імунітету кота.
Артрит та артроз. Це різновиди вікових хвороб, що характеризуються запаленням та дегенерацією суглобів.
Переломи, забиття, скалки та інші травми. У таких випадках причина кульгавості зазвичай видно відразу за рахунок опухання ураженої ділянки, кровотечі або локального підвищення температури. Але іноді проблема непомітна. Падіння, наприклад, може призвести до тріщини в кістки або надриву сполучної тканини. Симптоми, на зразок кульгавості та болю, проходять порівняно швидко, але виникає ризик остаточного пошкодження структури при подальшій травмі.

Деякі стани вимагають хірургічного втручання, інші дозволяють обмежитись лікуванням у домашніх умовах. Найчастіше підходи комбінуються.

Методи лікування

Якщо кульгавість спровокована інфекцією, спочатку усувається її причина. Ряд хвороб, на кшталт кальцівірозу, не має специфічних терапій і лікується антибіотиками широкого спектру в комбінації з імуностимуляторами, протизапальними препаратами та вітамінами. Коту можуть призначити 7-10-денний курс Флемоксину в дозі 12,5 -22 мг на кілограм ваги. Антибіотики необхідні для захисту ослабленого вірусом організму від бактеріальних інфекцій.

Протизапальні препарати - поширений метод лікування при проблемах зі скелетом та суглобами. До нестероїдних засобів, які призначаються при артриті та інших порушеннях, відноситься Кетофен. Його часто застосовують у вигляді підшкірних уколів (розчин концентрацією 1%) або таблеток (раз на добу). Котам призначають і кортикостероїди. Дексаметазон - один із найсильніших препаратів даної категорії. Ліки даються тварині у вигляді ін`єкцій (0,1-1 мл, залежно від стану вихованця), але лише за рекомендацією ветеринара. При кульгавості використовуються і знеболювальні препарати (Но-шпа, Папаверін та ін.).

Тривалість та інтенсивність лікування залежать від хвороби. Остеомієліт сам зникає з віком. Остеохондроз, артрити та артрози часто переходять у хронічну форму. У цьому випадку господареві залишається купірувати спалахи хвороби протизапальними та знеболюючими препаратами. У важких формах потрібне хірургічне втручання, у якому можуть навіть замінити уражений суглоб протезом.

Тип, дозування та комбінації ліків визначає ветеринар. Спроби самостійного лікування створюють ризик розвитку алергії та інших серйозних наслідків.

Якщо у тварини виявився перелом, пошкоджену кінцівку необхідно знерухомити. Потім вихованця потрібно відвезти до ветеринара, який вправить кістку, накладе гіпс (що фіксує пов`язку) і здійснить інші маніпуляції. Якщо кульгавість викликана скалкою, можна спробувати вирішити проблему самостійно. Для цього краще скористатися допомогою напарника або зафіксувати тварину, оскільки вона не дасть оглянути лапу, на яку не настає через чужорідне тіло. Як і в людини, скалка видаляється за допомогою голки (шпильки) і пінцету з попередньою стерилізацією ураженої ділянки. Після маніпуляцій кішка деякий час продовжить кульгати. Якщо лапа болить довше за пару годин, рекомендується звернутися до лікаря через ризик наявності залишків скалки або травмування кінцівки.

Профілактика

Деякі породи генетично схильні до хвороб, що спричиняють хромоту. Універсальними факторами ризику такого стану є неправильне харчування, малоактивний спосіб життя та зайва цікавість. Для захисту вихованця від кульгавості потрібно скоригувати його раціон, обмеживши вживання продуктів із кальцієм. З тваринами, чия активність знизилася через вік, кастрацію (стерилізації) або відсутність доступу на вулицю, слід регулярно грати. Якщо є можливість, можна завести другого вихованця. Для захисту від травм і скал пересування тварини обмежують на період ремонту, генерального прибирання, інциденту, начебто перевернутого столу з посудом, та інших подій з великою кількістю небезпечних предметів на підлозі.

Кульгавість - поширена проблема сімейства котячих. Стан рідко загрожує життю вихованця, але іноді свідчить про серйозні патологічні зміни в організмі. Якщо вона не проходить через добу сама по собі або після простих маніпуляцій (видалення стороннього тіла, знеболювання, введення легких протизапальних засобів), потрібно вдатися до професійної допомоги.